gototopgototop
Get Adobe Flash player

Туристсько-альпіністський клуб "Третій Полюс" Травневий Крим

 

Лучше гор могут быть только горы

На которых еще не бывал…  

В. Высоцкий

 

 

 

Травневі подорожі до Криму стали для мене та моїх друзів вже доброю традицією. Власне, що може бути кращим за вже тепле сонячне узбережжя, квітучі магнолії, гори оповиті ранковими туманами та купу іншої екзотики, назви якої я не знаю…

Але на морі довго затримуватися все ж не будемо. Адже там ще досить холодно, дують весняні пронизливі вітри і температура вночі падає до 5, Краще звернути увагу на гори, де теж буяє весна галявинами піонів, крокусів, сон-трави і купою інших квіточок, назв яких я ніколи не намагався запам’ятати :). Цього року як і минулі ми вирішили їхати до Криму на авто, бо це: зручно, швидко, мобільніше і звичайно цікавіше! Вирушали в подорож без конкретного плану сходжень, але з конкретною метою використати час з користю. Цього річ команда альпіністів і просто любителів відпочити  зібралась чималенька. Ядро групи складали старі «вовки туризму» Штогрин Степан та Хмела Олександр, а також гість із сонячної Буковини Плавська Наталя, вона ж  інструктор альпінізму. До осіб, що колись бачили гори та ще й інколи на них виходили відносились Я (Бородій Андрій), Гольча Андрій, Іванишин Олег, і звичайно Свистун Інна. Зовсім юними альпіністами, фактично «зеленими» були Нестеренко Юлічка та поки-що малознайома нам дівчина з Польщі, що відзивалась на красиве ім’я Кася.

 

 Поїздка розпочалась 1 травня пізньої ночі, щоб міліція не знала…:)  Шлях від славного міста Волочиська до Фороса, що у Криму промайнув непомітно завдяки гарному сну, що переривався на смачні обіди. Доїхали без особливих пригод і головне швидко завдяки нашим професійним водіям Сашку Хмелі та Штогрину Степану. На першу ніч, у зв’язку із пізнім часом і втомою, розташувались по-сусідству з нашими друзями із Хмельницької федерації альпінізму та скелелазіння. Зранку перебрались дещо ближче до гір паралельно із старою ялтинською трасою. Місце було чудове близькістю до автомобільної стоянки, а також джерелом смачної кримської води...

Коли дивишся на гори знизу, від моря, здається, що ті грізні стіни здолати просто не можливо. Ну може підвладні вони героям-скелелазам, але ж не таким чайникам у альпінізмі, як ми. Для чайників вже давно збудували дорогу, але ж вона не в змозі підняти твою власну самооцінку, створити відчуття хоча і маленької, але все ж таки перемоги… Звичайно, я вже давно був в курсі, що на яйлу в районі Фороського канта є декілька пішохідних стежок. Але все ж хотілось підкорити гори! Тому цього ж дня 2 травня ми вирішили трохи «розлазитись» і показати новачкам, що таке гори, тому вирушили на масив Уарч-Кая маршрут «Сюрприз» категорії 1Б.  Під горою довелось дещо зачекати, бо бажаючих пройти саме сьогодні цей маршрут виявилось дуже багато.  Відпочиваючи під маршрутом ми «травили» анекдоти, загоряли і намагались роздивитись швидких ящірок, що шмигали навколо.  Піднімались трьома зв’язками: 1) Плавська Наташа, Гольча Андрій, Кася; 2) Мостовщіков Юра, Нестеренко Юлічка, Іванишин Олег; 3) Штогрин Степан, Ваш скромний слуга, Хмела Сашко.

Підйом відбувався без особливих складнощів. Усі учасники допомагали один одному, чітко виконували команди і намагались якомога більше взяти нового. Під час цього підйому варто відзначити цілеспрямованість і силу волі юної тернополянки Юлічки Нестеренко. Цей маршрут був її першим і впевнений не останім! Завдяки проявленим якостям характеру, допомозі колег із Запоріжжя, а також Штогрина Степана, що надавав цінні поради, їй вдалось підкорити цю вершину!!!! Погода була холодною, тому всі дещо замерзли, але були задоволені отриманою перемогою.

Наступного дня Плавська Наталя, Штогрин Степан, Хмела Сашко та Іванишин Олег вирушили підкоряти на масиві Куш-Кая маршрут "Класика"2Б. І їм це вдалось. Щоправда не уникнувши травм…. В Штогрина С.П. загострився рецидив старої травми коліна і йому за допомогою Олега Іванишина довелось зійти з маршруту.

Наступного дня 4 травня  кращі альпіністи (Плавська Наталя і Іванишин Олег) нашої маленької «банди» вирушили підкоряти на Уарч-Каї скелелазний маршрут "Шамбала" 6а+. Незважаючи на складність гори, значну висоту,  а також втому Олегу та Наташі це вдалось зробити. В табір вони повернулись надвечір, ще більш втомлені, але задоволені. Нові таланти відкрив у собі Олег, виявляється він класний і скромний скелелаз, якому можна довірити своє життя та безпеку. Цього дня він перший пройшов усі мотузки з нижньою страховкою. Віват Олег, віват!!!!

А в цей час інші учасники нашої поїздки, в тому числі і я загоряли на пляжі і купались в холодному ще морі поблизу санаторію «Форос».

5 травня відбулось сходження на  Челябі маршрут "Весела дирка"2А. Чому він веселий, ніхто так і не дізнався хоча й підніматись від трасси Ялта-Севастополь в обхід Паруса було досить складно. Не кажучи вже про власне сам маршрут. Цього дня до Плавської Наташі, Іванишина Олега, приєднались майже виздоровівший президент клубу «Третій полюс» Штогрин Степан, Хмела Олександр, Я, а також Інна Свистун. Ця смілива дівчина прагнула цього дня піднятись на 2-гу в своєму житті вершину і здобути давно омріяний значок „Альпініст України”! Її мрія здійснилась. Маршрут на 5 мотузок – близько 300 метрів, вдалось подолати. Особливу зацікавленість викликала печера на висоті кількасот метрів над рівнем моря. Іванишин Олег навіть проявив бажання її дослідити, але побоявшись мокрої грязюки (цікаво звідки вона там) і пташиних екскрементів повернув назад. Спуск зайняв у нас близько 1,5 години. Всі благополучно повернулись в табір де, як завжди палили багаття співали під гітару, ділились отриманими враженнями.

6 травня Плавська Н., Штогрин С., Іванишин О. з належною їм цілеспрямованістю, що інколи переходила навіть в упертість штурмували на Челябі маршрут "Комін"2Б . Не звертайте уваги на категорію складності 2Б, він виявився більш «цікавішим» в плані сходження!

Цього ж дня Хмела О., Я, Нестеренко Ю., Та Свистун І. відвідавши м. Балаклаву, отримали змогу побачити секретну раніш базу підводних човнів, поплавати на катері і що найбільш класно – зблизька поспостерігати за чорноморськими дельфінами!!!!!

За порадою наших хмельницьких друзів в останній день було вирішено сходити на гору Малий Кільсе-Бурун маршрут 2А. Планували щось не особливо складне, а виявилось….. Насправді виявилось не все так страшно, але ми дещо заблукали (попали не в той колуар) :). Близько години йшли по чагарниках, «сипухах», намагаючись не скидати один на одного каміння різного калібру. Піднявшись по колуару вперлись в стіну, і вибравши найкраще місце підйому на гребінь почали першопроходження маршруту :).Перша мотузка виявилась не простою в тому плані що на виході з колуару дуже багато „живого” каміння, тому її проходили дуже обережно. Друга третя і четверта мотузки – гребінь – відносно просте лазіння з безліччю місць для страхування. П'ята мотузка – ключова. Початок її майже вертикальна стіна з невеликою кількістю малих щілин, які не придатні для страхування нашим комплектом закладок тому і так досить не просте лазіння ще й ускладнювалось обмеженою можливість страховки першого. В кінці стіни вихід на яйлу.  На щастя все пройшло вдало і близько 16.00 повернулись в табір. Це був наш останній маршрут в межах цієї поїздки і оскільки там до нас ще ніхто, мабуть, не ходив, ми між собою називаєм його „Волочиськ” J

Загалом поїздка виявилась успішною. В межах зборів пройдено 6 маршрутів, чотири учасника (Свистун Інна, Іванишин Олег, Гольча Андрій, Мостовщиков Юрій) виконали норматив на значок „Альпініст України”. Додому успішно повернулись 8 травня щоб готуватись до нових зустрічей з таким прекрасним, неймовірно величним, незабутньо красивим, завжди манящим творінням природи як ГОРИ!

 

 

 

 Одиничка...

 

Важкий підйом

 

Відпочинок на станції

 

Станція під стіною

 

 

 

Комментарии  

 
0 #4 Бородій Андрій Іванович 2010-05-20 01:15 Прошу!
 
 
+1 #3 Sxublenuy 2010-05-19 17:16 Привіт, гарно з"їздили, гарно написано, тіко маю пару поправочок
На Челебі є маршрут який називається Солодка дірка або Свадібна. От якби Іванишин доліз до кінця печери, то всім би тоді стало ясно чому солодка.
"До осіб, що колись бачили гори та ще й інколи на них виходили відносились… Гольча Андрій" - трохи більше ніж бачив, і трохи більше ніж "інколи на них виходив"(:
вибачте за "свої 2 копійки"
 
 
+1 #2 Юля 2010-05-16 18:59 Привіт усім героям статті! Поїздка завдяки вашій участі вдалася на славу! Дякую організаторам!
 
 
0 #1 Бородій Андрій Іванович 2010-05-16 18:49 Да, прикольно сходили!!!!
 

Секции

Полезные ресурсы

Последние комментарии